ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ: ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню історичного аспекту соціалізації учнів з особливими освітніми потребами у досвіді Європейських країн. Виконано аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження.

Встановлено, що соціалізація дітей з особливими освітніми потребами – це складний і багатофакторний процес, для успішного проходження якого необхідними є не лише зміна ставлення соціуму до дітей з порушеннями розвитку, але й надання матеріальної, фінансової та інших видів допомоги і підтримки, створення належних умов для навчання, розвитку здібностей та особистісних якостей, проходження соціально-побутової, психологічної та медичної реабілітації; забезпечення взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу, всебічного розвитку і формування особистості.

Зроблено висновки про те, що інклюзивна освіта за останні кілька десятиліть стала незворотною світовою тенденцією реформування освітніх систем. На шляху до її реалізації європейські країни пройшли шлях науково-теоретичної концептуалізації сутності та розуміння інклюзивної, законодавчої, інституційної, організаційної і фінансової діяльності для розвитку її системи і практики. Результати аналізу досвіду Німеччини та Італії свідчить, що система освіти спрямована на надання можливостей для освоєння знань, умінь та навичок, передбачених навчальною програмою для учнів з особливими потребами відповідного віку, з урахуванням рівня розладів конкретної дитини, реабілітації, спрямованої на підтримку та поліпшення її здоров’я, адаптаційних можливостей, усунення, якщо це можливо, наявних дисфункцій, а також забезпечує соціальну адаптацію дитини до інклюзивного середовища, розвиток умінь і навичок, що забезпечують її соціалізацію та інтеграцію в суспільство.