ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ У ГАЛУЗІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА

Автор(и)

  • Андрій Українець

DOI:

https://doi.org/10.24919/2308-4634.2023.291090

Ключові слова:

екологічна культура; екологічна свідомість; екологічна відповідальність; екологічна поведінка; еколого-професійна діяльність; заклади професійної (професійно-технічної); передвищої та вищої освіти

Анотація

У статті розкриті теоретичні засади формування екологічної культури майбутніх викладачів професійної освіти. Екологічна культура, визначена як узагальнена характеристика особистості, яка, інтегруючи сукупність уявлень про природу, емоційно-чуттєве й ціннісне ставлення до неї, загальнонаукових і професійних знань про екологію, відповідні вміння та навички, утворює нерозривну єдність екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної відповідальності і екологічної поведінки. Сформульовано висновки, які визначають теоретичну основу дослідження: – екологічну культуру треба розглядати з позицій цивілізаційного, куль­турологічного, аксіологічного, коеволюційного підходів як складову, етап загальнолюдської культури. Аналіз наукових праць і вивчення стану освітньої практики свідчать, що сформованість екологічної культури майбутніх викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти характеризується рівнем: 1) розвиненості переконань, мотивів, ціннісних орієнтацій, етичних почуттів щодо екологічних проблем та усвідомлення необхідності захисту довкілля; 2) засвоєння загальнонаукових знань з екології та професійних знань з екологічної безпеки автотранспортного комплексу; 3) залученості до практичної діяльність, пов’язаної з реалізацією природоохоронних заходів і екологічних проєктів у галузі автомобільного транспорту.

Біографія автора

Андрій Українець

здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти спеціальності 015 “Професійна освіта (за спеціалізаціями)” ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”

Посилання

Vernadskyi, V.I. (1969). Vybrani pratsi [Selected works]. Kyiv, 437 p. [in Ukrainian].

Klymenko, O.A. (2021). Systemne upravlinnia pidvyshchenniam efektyvnosti vykorystannia enerhii ta zmenshenniam zabrudnennia atmosfernoho povitria dorozhnimy transportnymy zasobamy [System management of increasing the efficiency of energy use and reducing atmospheric air pollution by road vehicles]. Extended abstract of Doctor’s thesis. Kyiv, 44 p. [in Ukrainian].

Lukianova, L.B. (2008). Suchasni pidkhody do formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti fakhivtsiv [Modern approaches to the formation of environmental competence of specialists]. Modern information technologies and innovative teaching methods in the training of specialists: methodology, experience, problems.Vol. 17. pp. 60–70. [in Ukrainian].

Mateichyk, V.P. (2006). Metody otsiniuvannia ta sposoby pidvyshchennia ekolohichnoi bezpeky dorozhnikh transportnykh zasobiv [Assessment methods and ways to improve the environmental safety of road vehicles: monograph]. Kyiv, 215 p. [in Ukrainian].

Sovhira, S., Honcharenko, P. & Liulenko, S. (2011). Tekhnolohiia ta orhanizatsiia pryrodookhoronnykh robit: pidruch [Technology and organization of nature protection works: tutorial]. Kyiv, 319 p. [in Ukrainian].

Pro osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku: Zakon Ukrainy vid 28.02.2019 r. № 2697-VIII [On the main principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period until 2030: Law of Ukraine dated February 28, 2019 No. 2697-VIII]. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text (Accessed 12 July. 2023). [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-02

Номер

Розділ

Статті