ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА (1933–2017)

Анотація

У статті представлено результати дослідження педагогічного світогляду і поглядів кардинала, провідника Української греко-католицької церкви Любомира Гузара (1933–2017). У результаті дослідження встановлено, що педагогічні погляди Л. Гузара зосереджувалися на таких аспектах: а) сучасне соціальне замовлення і завдання щодо освіти і виховання української молоді; б) релігійно-моральне виховання; в) інституції та чинники виховання й освіти; г) історія освіти. Він зумів глибоко пізнати проблеми і травми українського посттоталітарного суспільства, усунення яких бачив не лише у релігійно-церковній, але й педагогічній площині – шляхом виховання нового покоління українських громадян. Сучасне завдання освіти він убачав у вихованні людини, яка б керувалася вірою в Бога і християнськими моральними засадами, була здатною до активної діяльності в умовах демократії, відзначалася наявністю таких рис: людська гідність, християнський патріотизм, громадянськість, відповідальність. Неодноразово Л. Гузар вів мову про “християнське виховання”, підкреслював серйозні недоліки в релігійно-моральному вихованні сучасної молоді. Зміст виховання він вбачав у цінностях, які повинні стати духовним дороговказом людини. Особливого значення надавав таким цінностям, як добро, свобода, правда, мир. Певну увагу Л. Гузар присвячував методам і засобам виховання: моральному авторитетові, прикладові, повчанню, молитовним практикам тощо. Визначальними чинниками виховання Л. Гузар уважав сім’ю, школу, Церкву, молодіжні організації. Найбільше уваги присвячував власне родинному вихованню й надавав рекомендації щодо удосконалення його методики. Закликав виховувати нових учителів, які б привнесли до школи непорушні моральні цінності, усунули корупцію, дбали про знання і розвиток дітей. Значну увагу присвячував питанням вищої освіти, вважаючи, що університети повинні орієнтувати свої зусилля на формування цінностей, світогляду, а не лише професійних знань та умінь. До питань історії освіти Л. Гузар звернувся у своїй докторській дисертації щодо екуменічної діяльності А. Шептицького, проаналізувавши його освіту та просвітницько-педагогічну діяльність.