DIRECTIONS FOR THE IMPLEMENTATION OF TEACHER INFORMAL EDUCATION

Анотація

У статті аналізуються напрямки та особливості організації неформальної освіти викладачів університету на прикладі Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (TSATU). З’ясовано, що швидкі технологічні зміни, поява нових підходів до навчання зумовлюють потребу в безперервному професійному розвитку науково-педагогічних працівників. В контексті підвищення кваліфікації неформальну освіту можна розглядати як цілеспрямовану освітню діяльність, що передбачає професійне вдосконалення та задоволення освітніх потреб викладачів. Висвітлено особливості неформальної освіти викладачів. З’ясовано, що вона є добровільною, здійснюється під час різноманітних освітніх заходів, передбачає отримання відповідних документів про підвищення кваліфікації тощо. Зазначається, що проходження викладачами онлайн курсів дозволяє забезпечити професійний розвиток та освіту упродовж життя у дистанційному форматі. Участь в освітніх заходах в межах Школи педагогічної майстерності надає можливість забезпечити сталий професійний розвиток викладачів, ознайомитися з сучасними педагогічними концепціями та опанувати корисними практичними навичками. Проходження програм підвищення кваліфікації на базі Інституту підвищення кваліфікації надає можливість розвинути педагогічні, цифрові, дослідницькі та управлінських компетентності, а за результатом навчання отримати відповідний сертифікат. Сертифікатні освітні програми посідають важливе місце у системі неформальної освіти в університетах. Вони поєднують цілеспрямоване навчання, практичну орієнтацію та офіційне підтвердження результатів професійного розвитку викладачів. Наголошується, що кожен із зазначених напрямів виконує специфічні функції та водночас доповнює інші, забезпечуючи комплексний позитивний вплив на професійне вдосконалення викладача. У подальших дослідженнях передбачається проаналізувати результативність окремих форм неформальної освіти викладачів, що реалізуються в університетах.